Середа, 30.11.2022, 03:08
Приветствую Вас Гість | RSS

Металістська загальноосвітня школа       І-ІІІ ступенів Слов'яносербської   районної ради

Меню сайта
 

волог.:  

тиск:  

вітер:  

волог.:  

тиск:  

вітер:  

Форма входа
Наші посилання
 

Зимогір'ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Зимогір'ївська гімназія

НВК "Лозівська ЗОШ І-ІІІ ступенів - вечірня (змінна) школа"

Лотиківська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Родаківська гімназія

Слов'яносербська гімназія

Слов'яносербська ЗОШ І ступеню

Фрунзенська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Краснолуцька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Кримська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Трьохізбенська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Жовтянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Хорошенська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Веселогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Петровеньківська ЗОШ І-ІІ ступенів

Сабівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Смілянська ЗОШ І-ІІ ступенів

Степівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Українська сільська школа, із сучасним інформаційно-технічним забезпеченням Металістська ЗОШ І-ІІІ ступенів є осередком народознавства, в якій вже 10 років працює шкільний етнографічний музей, повагу до праці селянина формує один з найстаріших в Україні Музей хліба, а профільне навчання, екологічне виховання забезпечується тісним співробітництвом із двома найпотужнішими аграрними інституціями: Луганським інститутом агропромислового виробництва та Луганським обласним Центром родючості ґрунтів та якості продукції.

Історія школи

Початок 30-х років… На незайманих землях поблизу м. Луганська, в одному із мальовничих куточків донецького степу, виникло селище з незвичайною для сільської місцевості назвою – Металіст.
 
Землі нашого селища в далекому минулому – шлях кочівників, грізних скіфів та сарматів, який чув гучний тупіт печенізької орди, бачив половецьких вершників, а пізніше став складовою частиною дикого поля.
 
До 1917 року ця територія відносилась до області Війська Донського.
 
Зародження господарства і селища було тісно пов’язано з початком масової колективізації. У 1927 році на Бросових землях біля м. Луганська було створено радгосп «Металіст». За своїм великим обсягом радгосп було поділено в 1929 році на 8 основних господарств: «Паравозник», «Чкалов», «Типличный», «8 Марта», «Переможець», «Дзержинский», «Острая Могила», «Металлист». Усі господарства належали промисловим підприємствам міста. Радгосп «Металіст» був підпорядкований паровозобудівному заводу (Завод Жовтневої Революції). Звідси і перша назва селища «Радгосп Металіст».
 
Спочатку база утвореного господарства була на відстані 1,5 – 2 км на схід від теперішнього селища. Ту місцевість, де зароджувалося господарство досі в народі називають «комуною». В 1930 році остаточно було сформовано господарство, яке стало допоміжним паровозобудівного заводу м. Луганська. На сучасну територію господарство було переведено в 1931-33 роках. Таким чином селище виникло в результаті міграції сільського населення в період масової колективізації та жорсткого голодомору.
 
Першим директором радгоспу був Перліфонов. Контора радгоспу знаходилась в Луганську на вул. 3-й Донецькій. Перші будівлі – напівземлянки: 3 чотирикімнатних та 2 восьмикімнатних. Один гуртожиток – барак на 6 кімнат, в кожній з яких мешкало по 2-3 родини. Серед перших мешканців та робітників радгоспу були родини Рибалко, Конуш, Чередніченко, П’ятенко, Костенко та ін. На щастя династії зберігаються, і в нашій школі зараз навчаються їхні правнуки та праправнуки.
 
У зв’язку з тяжким економічним станом у країні й голодомором 1932-1933 років підсилився приток сільських робітників. «У ці роки трудівників годували за талонами в їдальні і ще й треба було годувати родину, тому й їли те, чим годували тварин», - згадує М.Г. Дегтярьова.
 
Але саме в ці скрутні роки, в господарстві було близько 1200 голів великої рогатої худоби, 500 дійних корів, близько 2000 - птиці. Корів розміщали в 4-х базах. Молоко, м'ясо, овочі возили на волах та конях прямо в їдальню заводу Жовтневої Революції. У перші роки існування радгоспу парк сільгоспмашин був незначним – всього 3 трактори марки «Фордзон» та одна автомашина «АМО-3».
 
Кількість населення зростала, і тому постала потреба в 1933 році у відкритті початкової школи, в якій попервах навчалось 12 учнів.
 
Першим її директором було призначено Микиту Павловича Попова. У дерев’яній будівлі барачного типу за партами сиділи діти різного віку. Навчалися залюбки, старші допомагали молодшим. Школа була єдиним культурним центром у селищі.
Разом із цим, у травні 1934 року вийшла постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР». Запроваджувалася єдина структура загальноосвітньої школи 3-х типів: початкова (4-річне навчання), неповна середня (7-річне) і середня (10-річне). Згідно з цією постановою селищна школа здобула статусу початкової школи.
 
В 1935 році в господарстві було встановлено нафтодвигун, який вдень качав воду, а ввечері до 24 години давав світло. Були в радгоспі й пекарня та млин, який працював за рахунок нафтодвигуна. В 1935 році біля водокачки було збудовано перший будиночок, який належав ковалю Киреєву. Потім у 1937-38 роках будували будівлі родини Кикінів, Сафонових, Петренко, Кікіньових, Костенко. Перша вулиця стала називатися Радгоспною (Совхозная). Неофіційно деякий час селище називалося Киреєвкою, на честь першого забудовника.
 
До Великої вітчизняної війни на вул. Радгоспній нараховувалося 11 індивідуальних будівель, 8 гуртожитків, в одному з яких знаходилася крамниця. До 1940 року в радгоспі було близько 200 пар коней, 80 пар волів, 4 трактори, 3 машини. З великим ентузіазмом в радгоспі працювали Пронь Павло Григорович, Маяцький Петро Григорович, Шепель Іван Олексійович.
 
1941 рік…Кінець червня. Мешканці нашого рідного селища разом з усім радянським народом дізналися про страшну звістку – почалася Велика Вітчизняна війна. У роки Великої Вітчизняної війни навчання в школі не припинялося, бо навіть під час окупації німці в Металісті не з’являлися…
 
У початковий період війни радгоспом керував директор Горєніцин О.П., який організував евакуацію частини населення селища до Сталінградської області. Хоча усі коні, машини, трактори було віддано на фронт - поля не пустували, їх засівали пшеницею. Не було коней – орали коровами, яких приводили з дому жінки.
 
У 1943 році почалися бої за визволення Донбасу. З 13 на 14 лютого 1943 року наше селище і Луганськ були визволені від ворога. В окупації Металіст був 181 добу. Запеклі бої почалися в районі Раївка – Лиман – Земляне – Металіст. Загинули, визволяючи наш край сотні людей. Два офіцери і солдати поховані в Братській могилі, розташованій у центрі селища. До Дня Перемоги 9 травня 1945 року на місці поховання було встановлено обеліск. До 20 – річчя Перемоги в 1965 році замість обеліску було споруджено пам’ятник воїнам – землякам, що загинули у роки війни, біля якого кожен рік 9 травня нашої школи несуть вахту Пам’яті. Понад 400 металіщан воювали на фронтах Великої Вітчизняної. 48 з них загинули смертю хоробрих.
 
«48 солдат – земляков
Не вернулось с кровавого поля
Они в землю легли,
защищая страну от врагов», -
 
писав наш земляк, поет, ветеран Великої Вітчизняної війни, Фролов Ф.С., якого на жаль вже немає серед нас. Але серед захисників Вітчизни, серед тих, хто повернувся додому з фронту, проявлений не абиякий героїзм і мужність був Шепель Іван Олексійович, який із честю пройшов увесь життєвий шлях від Громадянської до Великої Вітчизняної. Доказом його доблесті партійна характеристика з фронту.
 
Після визволення в радгоспі «Металіст» почалась відбудова господарства: важко робітникам, не було техніки, не вистачало хліба… Пізніше із евакуації повернулося 4 трактори таких необхідних у той час. Відбудовою керував директор Богатирьов Федір Іванович, заступник директора – Ільченко Афанасій Михайлович, головний механік – Чередніченко Олександр Микитович.
 
Вже в 1950 році в господарстві було близько 2000 голів великої рогатої худоби, 500 голів свиней, 100 вуликів, 30 тракторів, бетономашин. Значно зменшилась кількість коней, й зовсім не стало волів. Ще в 1947 році було здійснено перше механізоване чищення зерна. До 1950 року було повністю відбудовано вулицю Леніна. В 50-ті роки в радгоспі побудували лазню, крамницю, склад зерна, який на згадку старожилів був самою високою будівлею на той час. Збудований з мергелю, склад простояв понад півстоліття, в 1996 році його знесли.
 
У зв’язку із розширенням мережі народної освіти в районі відкривається Землянська початкова школа, директором якої призначено Попова М.П. Металістська початкова школа реорганізується в семирічну на чолі з новим директором Михайлом Васильовичем Кутєєвим М.В. У 1959 році цю посаду обіймає Любов Макарівна Басова (Чугункова).
 
З середини 50-х років почалось будівництво вулиці Стадіонної. Були побудовані 5 двоквартирних будинків для робітників радгоспу. З 1955 по 1960 рік відбудувалася вул. Степна (з 1973 року Октябрьська). Особливого піднесення радгосп досяг в кінці 50-х роках, коли ним керував Олександр Гордійович Толмачов, директору було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
 
З 1961 по 1972 роки було збудовано вулиці Молодіжна та Новостройна, по вулиці Степній виросли 4 багатоповерхових будинки, 2 гуртожитки, в 1967 році – сучасна середня школа, Будинок культури на 450 місць.
 
Із 1961 року життя нашого селища тісно пов’язано з Державною обласною сільськогосподарською дослідною станцією, яку було організовано на базі радгоспу «Металіст». На початку 60-х років налічувалися 5600 га рільної землі, 230 га садів, 30 га виноградників.
 
Розпочинаючи з 1972 по 1980 роки в селищі Металіст регулярно проводилися сільськогосподарські виставки досягнень сільськогосподарського виробництва. У головному павільйоні виставки було представлено усі райони й господарства області. Остання виставка відбулася у 1985 році. На жаль у наш час павільйони виставки демонтовані, територія знаходиться в запустінні.
 
Більш добірнішу інформацію про історію нашого селища частково про природні особливості, особливості народного побуту населення, структуру населення та інші цікаві відомості можна почерпнути із дослідницької роботи Токаренко Рити - випускниці 2001 року, яка за свою клопітку працю посіла І місце в обласному конкурсі, була нагороджена цінним подарунком та поїздкою до Києва. Копія роботи знаходиться в шкільному музеї.
 
У рамках ідеологічного виховання в школі діяли піонерська та комсомольська організації. Першими піонерськими вожатими були Валентина Володимирівна Часникова та Варвара Василівна Патрихалічева. Особливого піднесення в роботі піонерська дружина ім. Олега Кошового досягла під керівництвом старшої піонерської вожатої Галини Іванівни Скосаревської. Не один рік піонери були переможцями Всесоюзної експедиції «Моя Батьківщина – СРСР» і нагороджувалися Грамотами ЦК ВЛКСМ та ЛКСМ України, путівками до таборів «Артек», «Молода гвардія».
 
За ініціативою Місяченко Р.Ф. у школі створені і працюють 2 музеї: музей етнографії та історії рідного краю (керівники - Скосаревська Г.І., Пітоніна Т.І.), музей Хліба (керівник - Стотченко С.П.). Учні - екскурсоводи, члени ради музеїв беруть участь у дослідницько-пошуковій роботі, в етнографічних експедиціях. Під керівництвом Раїси Федорівни Місяченко (у минулому - заступника директора школи з навчально-виховної роботи) 4 учня закінчили МАН.
 
В обласному конкурсі–огляді музеїв музей Хліба Металістської ЗОШ посів 1-е місце і нагороджений Почесною грамотою.
 
Діють у школі дитячі організації: «Веселкова республіка» (1-4 кл), «Барвінкова країна» (5-7 кл.), клуб старшокласників «Золотий глобус».
 
За роки існування школи середню освіту одержали 1308 учнів, Золотою медаллю нагороджено 23 учня, Срібною -14 учнів. Призер республіканського конкурсу науково-дослідницьких робіт «Стежиною рідного краю» - Рита Токаренко, науково-дослідницьких робіт МАН - Костянтин Лямзенко, обласних конкурсів творчих робіт - 5, обласних предметних конкурсів - 3.
 
Важливе місце в роботі з дітьми займають екологічні проблеми. Школярі беруть участь у конкурсі «Мій рідний край, моя земля», природоохоронній акції «Діти за майбутнє України», а підсумком цієї роботи є створення еколого-натуралістичного центру (організатори - Місяченко Р.Ф., Гелюх Г.П., Іщук І.М., Личката Н.І., Стотченко С.П.).